«Стилі та моделі педагогічного спілкування»

                                         “Найкращий учитель для дитини той, хто духовно спілкується з нею,

                                           забуває, що він учитель, і бачить у своєму учневі друга, однодумця.

Такий учитель знає найпотаємніші куточки серця свого вихованця, і слово

в його устах стає могутнім знаряддям впливу на особистість, яка

розвивається”.

В.О. Сухомлинський

Виступ практичного психолога.

  Учитель і учень ... дві основні фігури в школі. Особи, чиї взаємини на уроці і поза ним безпосередньо і вирішально впливають на весь навчально-виховний процес, визначають його успіх.

 Не випадково так важливо створення в школі атмосфери глибокого взаєморозуміння, доброзичливості, поваги, співпраці.

Найбільш складним завданням, що постають перед педагогом, є організація продуктивного спілкування, яка припускає наявність високого рівня розвитку комунікативних умінь.

Спілкування – це складний, багатоплановий процес встановлення контактів між людьми, який породжений потребами у спільній діяльності. Спілкування може виступати одночасно як: процес взаємодії особистостей; процес обміну інформацією; відношення людей один до одного; взаємовплив людей один на одного; процес їх співпереживання і взаєморозуміння.

І дуже важливо так організувати спілкування з дітьми, щоб цей неповторний процес відбувся. Важливу роль тут відіграє стиль спілкування.

У чистому вигляді стилі не існують. Та й перелічені варіанти не вичерпують усього багатства мимовільно вироблених у тривалій практиці стилів спілкування. Від обраного стилю залежать психологічна атмосфера, емоційне благополуччя. Для цього педагогові потрібно уміти: оперативно і правильно орієнтуватись в постійно змінюваних умовах спілкування, знаходити відповідні комунікативні засоби, які відповідали б його індивідуальності.

Практичні завдання

Вправа  « Управління педагогічним спілкуванням»

Завдання: випробувати себе в наведених ситуаціях, проаналізувати ситуацію.

І гр. Одинадцятикласник відмовляється займатися літературою: не вчить матеріал, пропускає уроки, мотивуючи тим, що він обрав собі в майбутньому технічну спеціальність і література йому не потрібна. Спробуйте переконати його.

ІІ гр. На перерві старшокласник скривдив другокласника. Поговори зі старшокласником.

ІІІгр. Уявіть, що ви – класний керівник і дізналися про конфлікт учня з іншим учителем. Ваші дії.

Робота в групах( 5-7 хв). По закінченню представники груп пропонують варіанти вирішення педагогічних ситуацій.

Вправа «Ставлення до учня»

Один із учасників групи  отримує перелік тверджень, реплік знайомих нам із шкільної практики. Інші учасники повинні зайняти позицію учня, до якого так звертаються, та відповісти, які емоції, стани, переживання викликають у них ці репліки.

Після цього відгадати стиль спілкування в якому звернувся до них вчитель.

Можливий перелік фраз.

Берися до діла, якщо не хочеш мати неприємностей.

Дивіться, Марічка вже чудово впоралась із завданням. Хіба вам не хочеться,  щоб і вас похвалили?

Не намагайтеся мене обдурити, я ж знаю, що ти ледар і облудник!

Я думаю, що ти зосередишся і добре виконаєш це завдання.

Від твоєї відповіді можна заснути, ти ніколи не матимеш у мене хорошої оцінки!

Позакривали роти! «Дуті хорошисти», повторюю для особливо «обдарованих».

Всі разом, ми обов’язково подолаємо труднощі.

Обговорення та підсумок вправи.

Діагностика стилю спілкування.

Особистісні якості вчителя виявляються в усьому, що би він не робив, у тому числі й у стилі його спілкування з учнями, який певною мірою визначає ефективність навчання та виховання, а також формування міжособистісних відносин у навчальному середовищі. Чи замислювались ви над тим, який стиль педагогічного спілкування притаманний вам? Характер спілкування вчителя з учнями визначає основні стилі його роботи – авторитарний, демократичний і ліберальний. Пропоную за допомогою  опитувальника визначити особливості свого стилю.

Опитувальник домінуючого стилю спілкування  педагога

1. Чи вважаєте ви, що дитина повинна:

а) ділитися з вами своїми думками, по­чуттями;

б) говорити вам тільки те, що вона сама захоче;

в) залишати свої думки й переживання при собі.

2. Якщо учень узяв у іншого учня олівець чи ручку, то ви:

а) щиро з ним поговорите й дасте можли­вість йому самому прийняти потрібне рішення;

б) дасте можливість самим дітям розібра­тись у своїх проблемах;

в) повідомите про це всім дітям і примусите повернути взяте з вибаченням.

3. Рухливий, іноді недисциплінований учень сьогодні на занятті був зосереджений, азартний і добре виконав завдання. Як ви вчините:

а) похвалите його і покажете його роботу всім дітям;

б) проявите зацікавленість, з'ясуєте, чому так добре вийшло сьогодні;

в) скажете йому: «Завжди б так займався».

4. Учень, заходячи до класу, не привітався з вами. Як ви вчините:

а) примусите його голосно при всіх при­вітатися з вами;

б) не звернете на це уваги;

в) зразу почнете спілкуватися з учнями не згадуючи про вчинок.

5. Учні спокійно працюють. У вас є вільна хвилина. Що ви робитимете:

а) спокійно, не втручаючись, спостерігаєте, як вони працюють і спілкуються;

б) комусь допоможете, підкажете, зробите зауваження;

в) займетеся своїми справами (записи, перевірка зошитів тощо).

6. Яка точка зору здається вам більш правильною:

а) почуття, переживання учня, дитини ще поверхові, швидкоплинні й на них не варто звертати особливої уваги;

б) емоції, переживання учня — важливі фактори, за допомогою яких його можна ефективно навчати й виховувати;

в) почуття дитини дивовижні, переживан­ня — значущі й до них треба ставитись обережно, тактовно.

7. Ваша вихідна позиція в роботі з дітьми:

а) дитина — слабка, нерозумна, неосвічена істота, і тільки дорослий може і повинен навчити й виховувати її:

б) у дитини багато можливостей для само­розвитку. А допомога дорослого повин­на бути спрямована на максимальне підвищення активності самої дитини;

в) дитина розвивається майже некеровано під впливом спадковості й сім'ї, тому головне, щоб вона була здорова, сита і не порушувала дисципліну.

8. Як ви ставитесь до активності самого учня?

а) позитивно — без неї неможливий повноцінний розвиток;

б) негативно — вона часто заважає ціле­спрямовано та планомірно вести навчання й виховання;

в) позитивно, але тільки тоді, коли вона узгоджена з педагогом.

9. Учень не захотів виконувати завдання під приводом, що він уже зробив це раніше. Ваші дії:

а) сказали б: «Ну і не треба»;б) примусили б виконати роботу;

в) запропонували б інше заняття.

10. Яка позиція, по-вашому, більш правильна:

а) дитина повинна бути вдячною дорослим за турботу про неї;

б) якщо вона не усвідомлює турботи про неї, не цінує її, то це її справа: колись пошкодує;

в) педагог повинен бути вдячним учням за їхню довіру й любов.

Бланк відповідей

Загальна сума, що характеризує стиль педагога – отримані бали.

25–30 балів – домінує демократичний стиль;

20–24 балів – схильність до авторитарного стилю;

10–19 балів – яскраво виражений ліберальний стиль.

Шановні колеги, маючи результати даного опитувальника  ви можете самостійно інтерпретувати їх, керуючись теоретичними знаннями про стилі спілкування, які сьогодні прозвучали. А також співставити їх з власне тим стилем, який притаманний саме вам, і можливо, для себе зробити висновки.

Вправа «Побачення»

Тренер об’єднує учасників у три групи. Кожна група отримує конверт із набором окремих речень, які потрібно розташувати послідовно, керуючись логікою, щоб вийшло змістовне оповідання. Потім представник кожної групи презентує результат.

Перелік речень.

Він розумів, що тільки вона могла зробити його щасливим.

Потяг рушив.

Чи має щось сенс у цьому житті?

Почулося скреготання заліза.

Він узяв її за руку.

Десь загавкав пес.

Пролунав постріл.

Його серце тьохнуло.

Ця зустріч остання.

Її очі були заплющенні.

Було вже пізно.

Місяць – немов великий апельсин.

Він поглянув на неї.

Як правило завжди запитують: «Як правильно звучить оповідання?».

Психолог. Люди звикли діяти стереотипно, оглядаючись на кимсь придумані канони. Тут немає правильної або неправильної відповіді. У кожного вийшло своє оповідання, і кожен може пояснити логіку його побудови. Ми вчимося приймати і поважати думку інших, адже вони мають право на існування.  

     Практика свідчить, що нерідко один і той самий метод впливу, який використовують різні педагоги, дає неоднаковий ефект. І не тому, що не відповідає ситуації, а тому, що невластивий самій особистості педагога. Це спонукає до висновку, що кожен учитель має виробити власний стиль спілкування.

  У результаті численних досліджень і експериментів психологи  радять учителям для розвитку комунікативних здібностей таке:

• потрібно усвідомлювати, що школа є частиною суспільства, а ставлення педагога до дітей – вираження суспільних вимог;

• учитель не повинен відверто демонструвати педагогічну позицію.

Для дітей слова й учинки педагога повинні сприйматися як прояв його власних переконань, а не тільки як виконання обов’язку. Щирість педагога – стан міцних контактів із вихованцями;

• адекватна оцінка власної особистості. Пізнавання себе, володіння собою повинне стати постійною турботою кожного вчителя. Особливої уваги вимагає вміння управляти своїм емоційним станом: виховному процесу шкодять дратівливий тон, надлишок негативних емоцій, лемент;

• педагогічно доцільні взаємини ґрунтуються на взаємоповазі учня й учителя. Потрібно поважати індивідуальність кожного школяра, створювати умови для його самоствердження в очах однолітків, підтримувати розвиток позитивних рис особистості;

• педагогові необхідно подбати про сприятливу самопрезентацію: продемонструвати учням силу своєї особистості, захоплення, умілість, широту ерудиції, але робити це ненастирливо;

• розвиток спостережливості, педагогічної уяви, уміння розуміти емоційний стан, правильно тлумачити поведінку. Творчий підхід до аналізу ситуації й прийняття рішень ґрунтується на вмінні педагога приймати роль іншого – учня, батьків, колеги, - ставати на їхню точку зору;

• збільшення мовленнєвої діяльності вчителя – важливий показник майстерності спілкування вчителя;

• навіть за незначних успіхів учнів бути щедрим на похвалу. Хвалити потрібно в присутності інших, а сварити краще наодинці. Учительське мовлення при цьому повинне бути виразним. І якщо навіть у тебе не поставлений голос, тебе можуть виручити жести, міміка, погляд;

• зміст бесід повинен бути цікавим обом сторонам.

Бажання й завдання кожного педагога - залишатися за будь-яких обставин:

  • мудрим

• розсудливим

• справедливим

• тактовним

• чуйним

• уважним

• доброзичливим

Ці якості допоможуть знайти рішення складних педагогічних ситуацій.  

  Коли я готувалася до сьогоднішнього семінару, то розмірковуючи про сенс і значення великої професії – Учитель, її вічність, я згадала  притчу:

«Мандрівник побачив трьох робочих, які штовхали важко навантажені візки, і запитав кожного, що він робить.

Перший відповів: « Штовхаю цей важкий візок, будь він неладний!»

Другий сказав: «Заробляю на хліб для своєї сім'ї» .

А третій гордо вимовив: « Я будую прекрасний храм!» .

Троє робітників робили одне і те ж, але відчували себе по-різному.

Для першого робота була каторгою, і він був дуже нещасний.

 Другий відчував себе опорою і годувальником сім'ї.

Третій служив прекрасній меті. Він був гордий і щасливий. Щастя людини багато в чому залежить від того, який сенс він вкладає в свою працю, в свою роботу, як багато він працює над собою,  своїм зростанням, своєю незамінністю.»

   Отже, педагогічне спілкування буде продуктивним лише тоді, коли ґрунтуватиметься на повазі до особистості учнів, розумінні їх потреб та інтересів, на вмінні правильно оцінювати ситуації і обирати необхідний тип спілкування.

Відеопритча.          Дякую вам за співпрацю!